Останній шанс на життя

У 1971 р. до Генерального  секретаря ООН звернулися 2200 діячів науки й культури з 23 країн світу із тривожним попередженням про загрозу існуванню людства через ту шкоду, якої воно завдає довкіллю. Формулювання було категоричне: «Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами». І вже наступного року, на Всесвітній конференції  із захисту довкілля представники 113 держав вирішили щорічно, 5 червня, відзначати Всесвітній день охорони довкілля.

Що змінилось відтоді? За спостереженнями науковців, щороку з поверхні планети Земля щезають сотні видів тварин і рослин. За останні 44 роки втрачено 60% ссавців, птахів, риб та рептилій. На 83% скоротилась кількість мешканців прісних водойм. Екологи називають це шостою хвилею вимирання, незворотною, зумовленою стрімким розвитком сільського господарства, забрудненням довкілля, хижацьким винищенням скарбів Природи. І все це – діла рук людських.

Застерегти сучасників від наслідків жадібних, необдуманих дій намагаються і світські, й духовні організації. Але їхній голос, навіть будучи почутим, не може стати частиною плану порятунку без конкретних дій. Скажете, а що залежить від нас? Який, нехай і зовсім маленький, крок до оздоровлення планети можемо зробити ми? Ну, хоча б такий, на який спромоглися пів року тому викладачі й студенти ІФНТУНГ.

Коли на кафедрі суспільних наук Інституту гуманітарної підготовки та державного управління народилась ідея впровадження інтерактивної форми роботи зі студентами, ніхто не уявляв, чим справа закінчиться. Ініціатива завідувачки кафедри Вікторії Кравченко була підхоплена доцентом  Любов’ю  Николайчук, яка саме читала спецкурс з екологічного права студентам Інституту природничих наук і туризму. А що допомагає найкраще засвоювати теорію? Звісно, практика. Тим більше, коли вона дотична до найважливіших проблем кожного з нас. Екологічні негаразди – саме той біль, який гостро переживає весь світ. І Прикарпаття – не виняток.

Студенти-екологи взялися самостійно досліджувати тему: відвідували місцевості, що найбільше потерпають від антропологічного впливу; обмірковували способи його подолання з викладачами; обговорювали зі своїми ровесниками. І кожен крок фільмували. Що із цього вийшло? Дивіться самі. Думайте самі. Робіть власні висновки. До вас звертається покоління, яке хоче мати шанс на життя й змінити ситуацію на краще.

 

Українська