Він досі пам’ятає не тільки рік, але й день і час, коли вперше ступив на прикарпатську землю – 22 жовтня 1992 року. Перше, що вразило – холоднеча, яка різко контрастувала з кліматом рідного Пакистану. Проте невдовзі країна з такою незатишною погодою стала дуже теплою і близькою для Кішвара Мохаммада. Він був одним із перших студентів-іноземців, які приїхали навчатися в Україну після проголошення її незалежності. Хотів стати інженером і обрав унікальний вищий навчальний заклад, який тоді називався «Інститут нафти і газу».
Відтоді багато води спливло: інститут перетворився на Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, але залишається таким же неповторним – єдиним в Україні ЗВО нафтогазового профілю. Змінився і його вихованець: колись безтурботний юнак-веселун тепер серйозний, досвідчений фахівець вищої кваліфікації. Кішвар Мохаммад таки здійснив свою заповітну мрію – зробив кар’єру інженера-буровика, сягнувши рівня Well Integrity Engineer, на якого радо чекають найбільші нафтовидобувні компанії світу. Годі перелічити всі країни, де він працював – від Америки до Азії – на фірмах, назви яких – у зіркових рейтингах галузі. Але сьогодні Кішвар знову в Україні й знову переступає поріг своєї альма-матер – зустрічається з керівництвом університету й викладачами, які щиро тішаться успіхами свого вихованця; зі студентами, для яких надзвичайно важливий досвід людини, яка зуміла реалізувати свій амбітний життєвий план. Розпитуємо й ми, як можна впіймати «птаха щастя». Чи є якісь секрети, про які варто знати тим, хто тільки-но починає торувати свою професійну стежку? Кішвар і не приховує, що такі «рецепти» дійсно є, правда деколи запізно виявляється: всі вони були у тебе в руках, а ти… просто не скористався, каже:
-Головна помилка багатьох студентів полягає в уявленні, що навчання – окремо, а робота – окремо. Ніби вона – попереду, і це вже буде якесь інше життя. Я теж свого часу не думав, що все те, що вивчаю на студентській лаві – це і є моя майбутня робота. Скажу відверто: якби тоді більше уваги приділяв навчанню й серйозніше ставився до нього – мені легше було би будувати кар’єру й вдалося б уникнути багатьох труднощів. Все, що тут дають викладачі – дуже цінне та помічне в роботі й обов’язково знадобиться на практиці. Тому не можна пропускати жодної лекції. Не менш важливе студіювання професійної літератури. Мені, до речі, на моїй першій посаді надзвичайно стала в пригоді методичка професора кафедри буріння В.Г.Ясова – до сих пір її бережу. Звідси робіть ще один висновок: важливе знання мови на досить високому рівні.
Самому Кішвару було дуже складно долати мовний бар’єр, згадує:
- Я володів пушту, урду, англійською, а тут був шокований ситуацією, коли люди мене не розуміють, і я їх не розумію. Ночами навіть плакав. На базар ходив з папірцем і ручкою, щоб мені писали ціну товару і я знав, скільки платити. Так тривало десь півроку.
Справитися допомогла висока комунікабельність хлопця, а потужною мотивацією до вивчення мови стало… кохання, яке зустрів – не повірите! – на третій день свого перебування в Україні. Медсестра в поліклініці, де проходив огляд, дала телефон, за яким можна було звернутися. Але цифри 40016 Кішвар зрозумів по-своєму – як запрошення в гості на четверту годину в квартиру №16. Досі не може собі пояснити, як визначив будинок, де жила Наталія (так звали дівчину). Каже: ноги самі принесли. На дзвінок у двері шістнадцятої квартири вийшла пані, яка довго не могла второпати, чого хоче іноземець із букетом квітів. А коли зрозуміла, показала юнакові на сусіднє помешкання – №14. Це на межі фантастики, але, як виявилося, саме там… жила його Наталія. Таки його, бо відтоді стала долею Кішвара, за яку дякує Аллаху й донині. Побралися, коли він вчився ще на першому курсі, й саме в Івано-Франківську народився його первісток – Мухаммед Шеріяр, якого в сім’ї називають… Андрієм. Сім’я для Кішвара надзвичайно важлива. Насамперед він – син і батько двох синів, чоловік, брат; і тільки потім – професіонал, інженер. І складається враження, що така розстановка життєвих пріоритетів – якраз один із секретів його успіху. Адже працює вахтовим методом і робота – надзвичайно напружена й виснажлива. Але «вигорання» уникає так:
-Чотири тижні я – в повному розпорядженні керівництва. У повному! Проте, коли відпочиваю, ні e-mail не переглядаю, ані на жодні повідомлення не буду відповідати – це всі знають. Зателефонувати можуть тільки в якійсь екстреній ситуації.
До слова, й відпочивати Кішвар воліє також у колі сім’ї, без рідних навіть нікуди не вирушає: де б не поїхав – поруч обов’язково хтось із близьких. Що не кажи, а дружна родина – потужний психологічний ресурс. Тим більше для людей, професійні обов’язки яких передбачають далекі переїзди, тривалу відсутність, значні навантаження. Приміром, зараз Кішвар Мохаммад працює в Алжирі, в місцевості, де температура часом близька до 50°С; й після 15 – 16 годин на буровій повертається додому цілком обгорілим. Коли слухаєш його розповіді про специфіку роботи в різних країнах і різних компаніях, починаєш розуміти, що, крім глибоких знань і досвіду, важлива також фізична форма, витривалість. Судіть самі:
-В Дубаї, в компанії LUCOIL, мені вперше довелося працювати в центрі, який он-лайн забезпечував технологічний контроль буріння свердловини в Іраку, - розповідає Кішвар. - Все - в режимі реального часу: відбувається буріння, інформація надходить у Х’юстон (США), а ми її отримуємо в Дубаї із затримкою 20 секунд. Сервіс не передбачає перерв у роботі – вона триває 12 годин поспіль. Обід привозять просто на робоче місце. І так – тиждень, з 8.00 до 20.00. Потім – тиждень відпочинку, тоді – знову робочий тиждень, уже в іншу зміну і т.д.
Це інформація для тих, кому цікаво, за що саме потужні компанії, окрім високої зарплати й медичної страховки, забезпечують своїм працівникам помешкання з повною оплатою комунальних послуг, авіаперельоти бізнес-класом, п’ятизіркові готелі на час відрядження, матеріальні бонуси для членів сім’ї… Так підкреслюється вдячність фірми працівникові за його сумлінну працю. Кішвар визнає: це – сильна мотивація. Бо – що правду крити – на одній любові до професії довго не протримаєшся й сім’ю не прогодуєш. Втім, і самому треба відповідати високим вимогам ринку праці: постійно вчитися й вдосконалюватися протягом усього життя, тоді ніколи не залишишся «за бортом». Яскраве підтвердження – власний приклад Кішвара: жодного разу не сидів без роботи – коли звільнявся з однієї посади, то вже наступного дня на нього чекала інша. Чи вважає такі переходи корисними для фахівця?
-Тут є свої плюси і мінуси, - розмірковує. - Це з одного боку добре: нові проекти, нові завдання, нові люди, новий колектив, де твій досвід потрібний, – це ситуація зростання. Але погано, що доводиться постійно боротися з професійними викликами. Натомість, якщо 5 – 10 років трудишся в одній компанії, то знаєш там усіх і все, всі їхні проблеми і всі їхні рішення.
Що ж стосується проблем галузі та їхнього впливу на професію нафтовика, Кішвар переконаний: стовідсотково спрогнозувати подальший перебіг подій навряд чи можливо. Сам він пережив уже дві кризи – коли ціна на нафту впала у 2008 і 2014 році; чудово усвідомлює перспективу скорочення споживання нафтопродуктів у зв’язку з поширенням електричного транспорту, як і геологічну й технологічну кінцевість видобутку нафти; але звертає увагу на той факт, що наразі немає альтернативи паливу для літаків, для військової, сільськогосподарської техніки і т.ін. А ті інвестиції в розробку перспективних родовищ, які роблять лідери галузі, дають підстави для висновку про передбачення подальшої потреби людства в нафті й нафтопродуктах, навіть якщо вона й скоротиться. Отже, збережеться й запит на фахівців, здатних забезпечити цю потребу. Саме таких готує ІФНТУНГ, якому Кішвар надзвичайно вдячний за отримані знання – вони були варті і його зусиль, і зусиль батьків, які, важко працюючи, все ж таки оплачували його освіту.
Тепер, коли один із його родичів навчається в Х’юстоні в аналогічному закладі, має підстави для порівняння. Уявіть – на користь Прикарпаття. Розповідає:
-Там читають лекції, але на практику не відправляють. Натомість в ІФНТУНГ дають можливість спробувати професію власними руками – тут практика щороку й обов’язково. Це – можливість краще підготувати студентів. Такої освіти, повірте, мало де знайдеш. І якщо вчитися важко, то працювати буде легко.
От вам і секрети успіху від Кішвара Мохаммада:
- Вірити у свої сили, навіть якщо інші не вірять.
- Наполегливо здобувати освіту й практикувати, щоб згодом мати можливість ухвалювати правильні рішення й бути впевненим фахівцем.
- Докладати всіх зусиль.
Кішвар наголошує: «Якщо сидіти й сподіватись, що завтра все чарівно зміниться – то нічого не дочекаєшся. Не буде чудес! А от коли у щось вкладаєшся, показуєш свої кращі якості – зміни відбуваються. Завжди слід пам’ятати: професійна репутація здобувається роками, а зіпсувати її можна за півгодини. Тож здобувайте її!».
