Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу завжди мав підстави пишатися своїми здобутками: потужні наукові школи, широка дослідницька база, десятки патентів і відомих учених у нафтогазовій галузі… Проте тут не заведено спочивати на лаврах, оскільки «наука не є і ніколи не буде завершеною книгою. Щоразу важливий успіх приносить нові питання. Всякий розвиток виявляє з часом все нові й більш глибокі труднощі», як зауважував Альберт Ейнштейн.
Таким трансформаційним моментом для ІФНТУНГ стала у 2006 р. Державна премія України в галузі науки і техніки, якою було відзначено працю «Розроблення і впровадження засобів неруйнівного контролю і технологій технічної діагностики машинобудівного і нафтогазового обладнання тривалої експлуатації» (проф. Карпаш О.М., доц. Зінчак Я.М.), представлену Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона НАНУ. А у 2007 р. вченими ІФНТУНГ досягнута ще одна вершина - Державна премія України в галузі науки і техніки за роботу «Створення і впровадження комплексу вітчизняних технологій, технічних засобів, бурових інструментів та новітніх матеріалів для підвищення видобутку нафти і газу в Україні» (проф. Яремійчук Р.С., проф. Векерик В.І.), представлену Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля НАНУ. Ці перемоги, отримані у співпраці з інститутами Національної академії наук України відкрили нові горизонти для університету, адже привернули до себе особливу увагу президента Академії Б.Є. Патона, світла пам’ять про якого збережеться в ІФНТУНГ назавжди: з 2008 р. ім’я славетного вченого вписане в історію закладу й нерозривно пов’язане з ним.
Саме в 2008 р. Борис Євгенович відвідав університет і ознайомився з його науковими досягненнями, взяв участь у роботі Вченої ради, де відбувалась презентація наукової школи доктора технічних наук, професора Є.І. Крижанівського «Матеріалознавство, міцність та надійність машин та обладнання нафтогазового комплексу». Сьогодні, коли вся Україна згадує свого видатного сина, академіка Б.Є. Патона, про його зв’язки з ІФНТУНГ розповідає ректор університету, академік Національної академії наук України, професор Євстахій Іванович Крижанівський:
-Бориса Євгеновича хвилювала проблема енергетичної безпеки України, тож якось у нашій розмові він порушив це питання й поцікавився моїм баченням перспектив забезпечення нашої держави вуглеводнями, зокрема нафтою і газом, у контексті досліджень, які велися інститутами Академії наук. Тоді в Стратегії енергетичної безпеки України до 2030 р. було передбачено видобування нафти і газу на території інших держав. Профіцит газу був на Півночі Африки й в Туркменістані, з яким була налагоджена непогана співпраця. Однак туркменський газ надходив через Росію. Коли стосунки з Росією зіпсувалися, постачання припинилось.
Що стосується Північної Африки, то Україна мала тут свої ліцензійні ділянки для видобування газу, який належало якимсь чином транспортувати. І, незалежно один від одного, в ІФНТУНГ та Інституті електрозварювання ім. Є.О.Патона ми дійшли однакового висновку, що газ через акваторію морів на невеликих відстанях треба транспортувати в стисненому вигляді. Так, набагато ефективніший зріджений газ, але він потребує великих енергетичних затрат і складної інфраструктури. Суто випадково ми підійшли до цієї проблеми зі своїм варіантом вирішення, а НАН - зі своїм. Враховуючи те, що Борис Євгенович був одним із основних наукових консультантів-розробників під час будівництва газотранспортної системи колишнього СРСР, то практично всі зварювальні технології народжувалися в Інституті електрозварювання, і йому це питання завжди було близьке. Тож ми об’єднали зусилля в його вирішенні й створили спільну програму, маємо спільні патенти й публікації , присвячені цій проблемі. Тільки російська агресія та анексія Криму разом із родовищами в Чорному морі порушили плани реалізації погодженого з американськими партнерами пілотного проєкту з транспортування стисненого газу.
Пошук розв’язку болючих для України проблем і неодноразові високі державні відзнаки наукового доробку вчених ІФНТУНГ й зумовили подальший розвиток подій 2008 р., про які Євстахій Іванович згадує так:
-Борис Євгенович приїхав в ІФНТУНГ не сам, а привіз із собою колег, видатних науковців: університет відвідали академік М.В.Новіков, директор Інституту надтвердих матеріалів ім. Бакуля - це фахівець №1 у світі із штучних алмазів та інструментів; директор Фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка академік В.В.Панасюк; академік-секретар відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства НАНУ академік Л.М. Лобанов; голова Західного наукового центру НАНУ академік З.Т.Назарчук (згодом - почесні професори нашого університету). Навідали свою alma mater і наші випускники - неодноразовий депутат Верховної Ради України М.П.Ковалко, який співпрацював з Борисом Євгеновичем, і Б.В. Будзуляк (тоді - керівник департаменту транспортування газу «Газпрому»). Коли Б.Є.Патон оглянув наші лабораторії, в нього склалося дуже хороше враження про наукову роботу, що ведеться в ІФНТУНГ, і відтоді вона набрала ще потужніших обертів.
З того часу до розгляду в НАН України питань щодо нафтогазової енергетики завжди запрошувались фахівці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, а ректор університету зробив на Президії НАНУ дві наукові доповіді й виступав на загальних зборах. Доповідь у листопаді 2018 р. порушувала тему «Про перспективи нарощування видобутку нафти і газу в Україні»; друга, в березні 2019 р., – «Про наукове забезпечення нарощування видобутку вуглеводневої сировини». Є.І.Крижанівський велику увагу приділяє переорієнтації науки на освоєння альтернативної енергетики, оскільки вуглеводні - одні із забруднювачів довкілля, але визнає, що і в цьому напрямку наукових пошуків є велика перспектива:
-Підвалини всіх цих робіт закладав Б.Є. Патон, і він же запровадив таку практику: коли в НАН починали якусь програму, що стосувалась видобування чи транспортування нафти й газу, відповідального виконавця він скеровував до ІФНТУНГ у відрядження, щоб проконсультуватися з нашим науковим осередком. Безперечно, це висока довіра. Її засвідчує й докторська дисертація першого проректора університету О.М.Мандрика, яку він виконував спільно з Інститутом електрозварювання на вирішення саме завдань пілотного проєкту, про який ішла мова, і його спільна наукова публікація з Борисом Євгеновичем. На полігоні Інституту електрозварювання, з яким в ІФНТУНГ склалась дуже плідна співпраця з легкої руки Б.Є.Патона, проводилась частина випробовувань, які лягли в основу дисертації. У нас дуже багато таких осередків взаємодії з НАН, і доклався до їх заснування саме Борис Євгенович.
У «книгу науки», про яку говорив Ейнштейн, НАН України та ІФНТУНГ разом вписали не один золотий рядок. Ще однієї доброю пам’яткою 2008 року стали дві Державні премії України в галузі науки і техніки, якими було відзначено дослідження «Розробка та впровадження технологій ремонту магістральних трубопроводів під тиском» (проф. Шлапак Л.С., проф. Івасів В.М., доц. Говдяк Р.М.), представлене Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона НАНУ, й працю проф. Шкіци Л.Є. «Розробка та впровадження технологій відродження порушених гірничими роботами земель в якості елементів екологічної мережі», представлену Інститутом проблем природокористування та екології НАНУ. Вже в 2010 р. такі ж відзнаки отримали ще дві роботи науковців ІФНТУНГ - «Створення енергоефективного комплексу добування і використання шахтного газу метану» (проф.Кисіль І.С.), представлена Інститутом геотехнічної механіки ім.М.С.Полякова НАНУ, й «Оцінка інженерно-геологічних умов території України (наукові основи сталого господарського використання територій)» (проф. Кузьменко Е.Д.) представлена Інститутом геологічних наук НАНУ.
Далекоглядність Бориса Євгеновича Патона як ученого й адміністратора дала можливість подолати вододіл, що багато років пролягав між академічною та університетською наукою, вважає Є.І.Крижанівський:
-У 2008 р. між ними було прокладено місток об’єднання, і це дуже важливо. Адже наша держава має величезний науковий потенціал. Однак частина його зосереджена в університетах, а частина - в інститутах Академії. Але ж спільно ми можемо набагато більше! ІФНТУНГ ніколи не створить штучний алмаз для інструменту, але Інститут надтвердих матеріалів НАН ніколи не розробить оптимальну технологію буріння. Отже, вони мають інструмент, а ми - технологію. Також є серйозні дослідження в Інституті геологічних наук НАН і в геологів ІФНТУНГ, а коли ми їх поєднуємо - бачимо нову перспективу наукового поступу України. Міжгалузеві перешкоди в багатьох випадках не давали можливості об’єднати наші зусилля.
Інтегровані ресурси лягли в основу ще одного спільного проєкту ІФНТУНГ і НАН України - Технопарку, що спрямував потенціал кількох наукових осередків на виконання низки науково-дослідних робіт. Можливо, серед них - ті, що одного дня змінять якість життя й перспективи всього людства, як свого часу їх змінили винаходи Б.Є.Патона - апарат для електрозварювання у відкритому космосі, технологія зварювання м’ ягких тканин людини… Адже «наука не є і ніколи не буде завершеною книгою»! Великі люди не тільки залишають у ній свої автографи, але й відкривають нові сторінки для своїх послідовників - учнів, колег, соратників. Так зробив і Борис Євгенович, доброю пам’яттю про якого стануть досягнення нових поколінь прикарпатських науковців.
