Якщо справді навчання є вивченням правил, а досвід є вивченням винятків, то зараз для нас – саме час набуття дуже важливого досвіду у винятковій ситуації. Пандемія СOVID-19 й карантин, в якому опинилась не лише Україна, але й цілий світ, змінили триб життя кожної людини, умови будь-якої діяльності. Не стала винятком і система вищої освіти. Втративши можливість здобувати її безпосередньо в стінах альма матер, студенти, проте, отримали іншу нагоду – навчатися онлайн. Якщо «дистанційка» існувала раніше не для всіх, то тепер без неї себе не мислять ані викладачі, ані їхні вихованці. Що ж змінилося, і як вони дають собі раду? Про це розмовляємо нині з доценткою кафедри технологій захисту навколишнього середовища та охорони праці Інституту нафтогазової інженерії Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Іриною Володимирівною Перкун.
-Справді, ми опинились у нових умовах, і всі тепер вчимося працювати й жити в іншому режимі, - каже пані Ірина. - Що стосується викладання онлайн, то в мене вже був такий досвід, щоправда невеликий – зі студентами заочної форми навчання, які перебували за кордоном. Для них це хороший вихід – можна навчатися в університеті й водночас будувати своє професійне життя. Такий нині світ – людина намагається все встигати й перевага дистанційного навчання якраз у тому, що, не покидаючи своєї праці, можна здобувати вищу освіту. Тож в такий спосіб ми вже працювали й успішно.
-Та чи є різниця між вашим докарантинним досвідом роботи онлайн і теперішнім?
-Різниця суттєва! Якби ми й далі працювали аудиторно, то не було б гострої потреби вдосконалюватися. Але нині, коли велика кількість працівників прагне працювати на сайті Центру дистанційного навчання ІФНТУНГ, повинні думати, як зробити процес навчання для студентів простішим, доступнішим. Ніхто ж не має на меті його ускладнити. Навпаки, зараз хочеться допомагати й ще раз допомагати. Навіть із тим досвідом, який вже маю, все одно збираюсь піти на курси Центру, бо впевнена: це допоможе працювати ще ефективніше й користі для студентів буде більше. До речі, ті з них, які зараз вимушено перейшли на технології дистанційного навчання, побачать його переваги й потім, як мені здається, частіше його обиратимуть. Якщо раніше в групі з 30 студентів таких було троє - четверо, то тепер ця кількість зростатиме. За дистанційною формою навчання – майбутнє. Я в цьому впевнена. Про що говорити, якщо вже навіть є світовий досвід дистанційної медичної діагностики.
-Як практично організована ваша онлайн-робота зі студентами?
-З боку адміністрації університету одразу було зроблено все можливе: вже на початку карантину нам було запропоновано визначитись, яким чином кожен викладач планує працювати. Хтось хотів через Центр дистанційного навчання ІФНТУНГ, хтось – на платформі Zoom і т.д. Кому що до вподоби. В Центрі були зареєстровані абсолютно всі студенти нашого університету, тож тепер з ними дуже зручно організовувати роботу, маючи всю необхідну контактну інформацію.
А далі так. Є робоча програма, складена ще на початку семестру, де заплановано і теоретичний, і практичний курс. У мене це - «Безпека життєдіяльності та цивільний захист». Лабораторних занять тут немає (з ними, до речі, складніше, бо потрібне певне обладнання, необхідно проводити вимірювання й т.д., але зараз вирішується й це питання). З теоретичною частиною простіше – у студентів є можливість ознайомитись із заздалегідь завантаженим теоретичним матеріалом (лекціями) та розробленими презентаціями, побачити діаграми, схеми, мультимедійні фрагменти. Їх, до слова, не завжди вдається продемонструвати студентам офлайн, якщо в той момент не знаходишся в спеціально обладнаній аудиторії. А тут – будь ласка, навіть для меншої кількості слухачів.
Практичні роботи ми можемо проводити так: є тема, розглянута теоретично, а потім ми її розбираємо й проводимо розрахунки, обговорюємо. Це відбувається цікаво, але, на жаль,не всі можуть повноцінно долучитися до такої роботи, бо не у всіх студентів потужний інтернет хорошої якості, й вони не завжди можуть вчасно приєднатися. Але загалом дистанційна робота в університеті різноманітна, й цілком реально в її рамках особисто долучитися до аудиторного практичного й лабораторного курсу.
Як підбиваємо підсумки навчання? Сайт прекрасно забезпечений відповідними програмами. В них можна проводити колоквіуми, екзамени, тестове опитування. От, припустимо, з моєї дисципліни заплановано два колоквіуми. В кожному є питання з теоретичної і практичної частини матеріалу, який вивчався. Закладаєш 120 питань теоретичних – і програма генерує для кожного студента білет, він заходить на сайт під своїм логіном і паролем і дає відповіді, які програма сама перевіряє. Це знімає навантаження з викладача, до якого тепер – жодних претензій щодо будь-якої помилки в оцінці результатів. Мені таке дуже подобається. Тож є переваги. Треба тільки на початку роботи з дистанційними технологіями закласти фундамент для забезпечення подальшої перспективи, а тоді все стає набагато простіше. Зараз ми працюємо й водночас вдосконалюємо свої сторінки, які існували раніше, коли ще була можливість аудиторного навчання, втраченого нині. Тому важлива постійна взаємодія з працівниками Центру дистанційного навчання, важливі їхні поради щодо певних функцій сайту та їхнього використання.
-Зараз вони, мабуть, ваші перші помічники?
- Річ у тім, що сайт постійно розвивається, щоразу відбуваються якісь оновлення, проводиться навчання для викладачів, спеціальні курси. Працівники Центру дуже відповідальні й багато допомагають в організації роботи: в разі будь-яких труднощів усе роз’яснюють. Зараз до них просто черга стоїть з викладачів, котрі вже переконалися, що платформа Центру дистанційного навчання ІФНТУНГ – найзручніша, й хочуть зареєструватися на ній, бо вже випробували і Вайбер, і Телеграм.
Центр всебічно підтримує студентів своїми рекомендаціями, аби вони могли встигнути вчасно виконати всі завдання в терміни, заплановані Міністерством освіти і науки, незважаючи на екстремальну ситуацію. Можливо, не все одразу виходить, особливо в першокурсників, які сподівалися вчитися аудиторно, а трапилась така непередбачувана ситуація… Тож вони постійно тобі телефонують по поради з приводу технічних аспектів роботи на сайті – пояснюєш, фотографуєш кожен крок, розповідаєш, як подолати труднощі, з якими вони стикаються.
-В нашому «минулому світі», до епідемії, у викладачів траплялося чимало прикрощів через низьку дисципліну студентів, а як тепер, онлайн?
-Таке враження, що вони дуже подорослішали й відчули свою відповідальність: навіть якщо їм не нагадувати про виконання якоїсь роботи, то вони все одно самі пишуть і цікавляться, коли і як її надіслати, коли вона буде перевірена... Буваєш приємно здивована, коли відчуваєш таке ставлення. Тепер вони набагато організованіші, й першокурсники також. Очевидно зрозуміли, що це вже не школа, де від них чогось вимагали й змушували робити уроки, збагнули, що вони вже дорослі й навчання потрібне в першу чергу їм, а не «комусь». Кризова ситуація змушує людей замислитися над багатьма важливими речами.
-Що зараз найбільше турбує вас?
-Мабуть, те, що хвилює всіх працівників університету, – вдосконалення нашої роботи. Дуже багато нового: цілий день готуєш добірку й щось завантажуєш, проте й спати лягаєш з думками, як і що зробити так, аби цими матеріалами можна було користуватися надалі, щоб вони могли стати основою для подальшої праці. Адже, думаю, багато наших вихованців тепер захочуть навчатися дистанційно. Бо переваг багато: можна бути одразу студентом кількох університетів, отримувати навчальний матеріал, коли тобі зручно (хтось інформацію краще засвоює зранку, а хтось – ввечері). Оскільки на сайті є сторінка викладача з лекційним матеріалом, презентаціями, контрольними роботами, тестовими опитуваннями і т.д., то зручно цим користуватися будь-коли, хоч би й в очікуванні автобуса на зупинці. Слухай собі лекцію, а прийшов додому – вже готовий до опитування чи контрольної роботи.
Тож зараз триває напружена робота з розбудови дистанційного навчання, але все ж мріємо про час, коли зможемо повернутись до університетських аудиторій.
