Він був сином мужика, а став володарем в царстві духа.
Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому по смерті –
невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських
сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Іван Франко
Щороку професори, викладачі та студентство Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (ІФНТУНГ) вшановують світлу пам'ять Прометея українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. Цьогоріч, з нагоди відзначення 201-річниці від дня народження Кобзаря, в університеті відбулася літературно-музична композиція «Він був сином мужика, а став володарем в царстві духа», організована Центром культури і дозвілля студентів ІФНТУНГ.
Багатогранна творчість Тараса Шевченка вражає. Його картини належать до кращих зразків європейського живопису 19 століття, а завдяки його поетичній творчості українська мова посіла належне місце серед багатьох мов світу. Його погляди, його стражденна любов до Батьківщини продовжують виховувати українців поколіннями. Під впливом його ідей і досі ведеться боротьба за незалежність України.
Літературно-музична композиція розпочалась виступом ведучих – доц. кафедри історії та політології Наталії Концур та режисера-постановника Івана Тимківа, які разом з глядачами відправились у мандрівку шляхами життя Тараса Шевченка, щоб подивитись як зростав і мужнів його талант поета, художника, громадянина.
Зі сцени до глядачів звертався і сам Шевченко (роль виконував студ. ІЕІ Олег Присяжнюк), який ділився з присутніми своїми життєвими переживаннями, думками та емоціями. У виконанні учасників художньої самодіяльності університету прозвучали твори, присвячені пам'яті Великого Кобзаря.
Тарас Шевченко на завжди залишиться в пам’яті українського народу. Плине час, минають роки, десятиліття… Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов, глибока шана до Кобзаря як до борця за народне щастя, генія, що присвятив свій талант рідній Україні: « Я так її, я так люблю мою Україну убогу,що прокляну святого Бога, за неї душу погублю».
