Сучасні дослідники вбачають між ними величезну різницю й називають «покоління GI» і «покоління Z». Перші – «революціонери", або "переможці", діти початку ХХ століття, яким властиві відповідальність, віра у світле майбутнє, відданість ідеям, за які ладні навіть піти на великі жертви. Другі – сучасна молодь, діти епохи технологічного буму, які не уявляють собі життя без гаджетів і буквально живуть у віртуальному просторі. Їм деколи приписують абсолютну відсутність чітко визначеної життєвої позиції. Але цінність матеріалу, з якого виліплено теорії, завжди «пробує на зуб» історія. Та сама, котра, як відомо, ходить колами й обов’язково повторюється.
Так сталося й цього разу. Понад 100 років минуло відтоді, як біля селища Крути відбувся нерівний бій між загоном київських курсантів і козаків «Вільного козацтва» та підрозділом російської Червоної гвардії під проводом Михайла Муравйова. Приблизно вдесятеро більша чисельна перевага принесла Муравйову перемогу. Але подвиг юних героїв, що стали в обороні рідного краю в 1918 р., стійкість тих, хто потрапив у полон і трагічно загинув, піднесли гідність співвітчизників і дали силу вистояти перед лицем таких же випробувань десятки років потому українському «поколінню Z».
Адже це саме воно падало під кулями на Майдані й першим пішло боронити Батьківщину на Донеччину й Луганщину. У шанцях неоголошеної війни ХХІ століття юнаки разом зі своїми побратимами, які за віком годяться їм у батьки, дихають тим же повітрям свободи, яке наповнювало груди їхніх ровесників під Крутами, вірять у ті ж ідеали, в які вірили й вони, плекають такі ж молодечі надії…
Якщо замислитись, то книжкова виставка «На Аскольдовій могилі – України цвіт», розгорнута в читальному залі технічних та гуманітарних наук науково-технічної бібліотеки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу – саме про це. Про кровний, безперервний зв’язок поколінь українців, на долю яких випало випробування вогнем. Вогнем, що гартує крицю. Саме з цієї причини тут, поруч з історичними розвідками, присвяченими героям Крут, - розповіді про оборонців Донецького аеропорту, про наших сучасників, які вже стали легендою. Вони – й на сторінках книг, і за вікном бібліотеки, в розмаху лелечого крила, що здіймається над меморіальним знаком – пам’яткою про студентів ІФНТУНГ, які не повернулися з поля бою…
І ніби не було між ними відстані у ціле століття завбільшки. Українська історія випробувала на міцність «теорію поколінь» - і вона розсипалась. Бо в усі часи люди вміють любити й жертвувати в ім’я любові.
