Професора ІФНТУНГ Василя Мойсишина номіновано на здобуття Державної премії в галузі науки і техніки.
«Комплексне освоєння газовугільних родовищ на основі потокових технологій буріння свердловин» — це робота, котру 2014 року висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки. Колектив її авторів складається з науковців зі Львова, Івано-Франківська, Донецька. Серед них — і доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри вищої математики Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу Василь Мойсишин.
Василь Михайлович, без перебільшень, — багатогранна особистість. За його плечима — чимало наукових досліджень та праць. Він є одним із авторів наукового відкриття в царині геомеханіки, за що 2008 року нагороджений срібною медаллю ім. П. Л. Капіци. Основні напрями його наукових досліджень — стійкість і коливання бурових систем, ліквідація аварій та ускладнень при бурінні свердловин, геомеханіка. Крім того, він має два найбільші захоплення — поезію та гори. Цікаво, а як йому вдається поєднувати математичний склад розуму і лірику душі?
Значущість дослідження
Практичне впровадження роботи «Комплексне освоєння газовугільних родовищ на основі потокових технологій буріння свердловин», над якою працювала потужна команда геологів, математиків, механіків, технологів, економістів, виробничників, проходило на полях шахтоуправління «Покровське» біля Красноармійська Донецької області.
За словами Василя Мойсишина, мета роботи — створення та впровадження комерційно вигідної потокової технології буріння свердловин для комплексного освоєння газовугільних родовищ.
Це дало можливість збільшити повноту використання енергоресурсів завдяки додатковому видобуткові нетрадиційного газу, зменшити залежність національної економіки від імпорту природного газу, підвищити безпечність та інтенсивність вугледобування, зменшити викиди в атмосферу парникового газу метану.
— На шахтному полі буримо свердловини глибиною 750-820 метрів, недобурюємо 30 метрів до вугільного пласта, далі забираємо метан у трубопроводи, — роз’яснює професор Мойсишин. — За такої умови можемо швидше споруджувати шахти, бо раніше було обмеження швидкості через метан, який міг вибухати. На одну свердловину глибиною 750-820 метрів затрачається від шести до десяти діб, тобто стабільно щомісяця буриться чотири дегазаційні свердловини, це в п’ять-сім разів швидше, аніж за регламентами спеціалізованих організацій. У тих умовах там досягнуто рекордної швидкості буріння — 815 метрів за добу, що в кілька разів перевищує найкращі галузеві показники. Загалом з листопада 2011 року по грудень 2013-го пробурено понад 60 000 метрів свердловин. Це досягнуто за рахунок розроблених нами інноваційних технологій та завдяки сучасному канадському буровому комплексу...
Для економіки України ця робота має неабияке значення. Завдяки потоковій технології швидкісного буріння видобуто 10,3 мільйона метрів кубічних метану та 16,9 мільйона тонн вугілля. інноваційні бурові технології зменшили собівартість видобутку вугілля на 515 мільйонів гривень. «Якби це досягнення запровадити на шістьох найбільших у державі шахтах, то за три роки Україна додатково отримала б шість мільярдів гривень», — констатує Василь Михайлович.
Викладацька майстерність
Кафедру вищої математики ІФНТУНГ Василь Михайлович очолює з 2004 року. Він каже, що нині складно не помітити погіршення математичних знань у сучасної молоді. «Колись навіть із сільських шкіл приходили більш підготовлені діти, ніж тепер, — наголошує професор. — Діяв відбір абітурієнтів, котрі продовжували навчатися у вищій школі, — таких випускників середніх навчальних закладів було десь 25%. У Київському державному університеті ім. Т. Шевченка зі мною навчалися і перші, і другі, й треті за успішністю учні школи. У нас було нормальне бажання вчитися. Нині, на жаль, ситуація протилежна. ВНЗ виконують не властиву для себе функцію — соціальну — як своєрідна сфера зайнятості для випускників шкіл та коледжів. Але попри те в нашому університеті є чимало гарних студентів, діє математичний гурток. Його слухачі неодноразово посідали призові місця на всеукраїнських олімпіадах».
Однією з причин того, що сучасна молодь не знає, а найгірше — і не бажає знати математики, Василь Мойсишин вважає те, що вона не бачить перспективи та необхідності тих знань. А ще він чесно зізнається, що зі своїми студентами є помірковано строгим. «Я розумію, з кого що треба вимагати. Хлопці, котрі претендують на чотири-п’ять — мають бути на рівні. Якщо є хлопчина із сільської школи, де в нього був такий викладач, що сам не знав математики, то його треба підтягнути хоча б до рівня трійки. Ледарів не люблю. Якщо бачу відвертого ледаря, то виникає бажання виключити його з університету».
Голова НТШ
Від 2008 року Василь Мойсишин очолює ще й Івано-Франківський обласний осередок Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. «Робота цікава. Осередок об’єднує 150 науковців, близько ста з них — професори, доктори наук, у нас є 14 комісій, я очолюю механіко-математичну. Маємо «Прикарпатський вісник НТШ», який видають у чотирьох серіях: «Число», «Слово», «Думка», «Пульс». У них публікують матеріали автори з усієї України, а також із США, Канади, Польщі», — розповідає науковець.
А 20 січня 2015 року за сприяння обласного осередку НТШ в Івано-Франківську урочисто відкриють погруддя Івана Пулюя — видатного українського фізика та винахідника. 2 лютого відзначатимуть 170 років від дня його народження. Місце для пам’ятника обрали символічне — перед корпусом факультету електрифікації та інформаційно-вимірювальних технологій ІФНТУНГ на вулиці Пулюя. На урочистості з нагоди відкриття цієї скульптури, автором якої є Микола Обезюк з Києва, планують запросити посла Чехії, онука видатного фізика, а також тих людей, які прислужилися до того, щоб ім’я івана Пулюя було широко відоме в Україні та за її межами.
І фізик, і лірик
Василь Мойсишин є автором трьох поетичних збірок — «Тірас» (2000), «Бескид» (2006), «Коло» (2013). В його віршах дивовижним чином поєднуються наука, філософія, легенди Карпат, краєзнавство і, звичайно, література. Автор зізнається, що математичний склад розуму лише допомагає йому у віршуванні, а «фізик» і «лірик» у ньому — дружать і навіть не думають сваритися. «Поезія гріє душу, — констатує науковець. — Я маю зо два десятки улюблених поетів, і прорватися до них сучасним авторам фактично неможливо. Це Іван Малкович, Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Ігор Маленький...»
Ще одне захоплення Василя Михайловича — гори. До своїх 50 років він підкорив усі вершини в українських Карпатах висотою понад 1800 метрів. Полюбляє мандрувати й усією Україною, адже наша країна багата цікавими і дивовижними місцями. Василь Михайлович з неабияким ентузіазмом і захопленням розповідає про свої мандрівки. Тож не дивно, що він є співзасновником туристичного клубу «Ватра» при ІФНТУНГ.
Механіка, вища математика, наука, поезія, туризм — це все грані особистості Василя Мойсишина — викладача, науковця, поета, мандрівника. Проте є ще одна його характеристика — щирий патріотизм. Адже його життєве кредо — «Любіть Україну!». і саме в цьому, напевно, — основна запорука його успіху.
Автор статті - Ольга Мончук
Джерело: http://www.galychyna.if.ua/publication/society/innovaciinii-proriv-u-bur...