22 квітня в ІФНТУНГ у рамках клубу за інтересами “Діалог” відбулась презентація книжки «Євромайдан. Хроніка відчуттів», авторами якої є відомі івано-франківські письменники Тарас Прохасько, Іван Ципердюк, Юрій Андрухович, харків’янинСергій Жадан та львів’янин Юрій Винничук. В основу книжки лягли миттєві емоційні реакції, суб’єктивні відчуття відомих українських авторів, покладені на папір на тематику історичних, революційних подій, учасниками яких, як громадянам та письменникам, їм довелося, а, напевне, і пощастило бути. Емоції швидкоплинні, вони скоро забуваються, безповоротно, з плином буденності відходять у вічність.
Але через живі відчуття конкретних учасників, наочне, ще глибоко не осмислене, а від того не менш істинне, правдиве, сприйняття свідків доленосних подій, їх найкраще закарбувати в нашій генетичній пам’яті та зберегти для наших нащадків, як постійне керівництво до дії, завжди актуальне нагадування, що за свою свободу, законні права, за те, щоб бути людиною та просто громадянином, який бере на свої рамена відповідальність за свою, Богом дану землю, треба боротися. І на цей жертовний вівтар, якщо так трапиться, без найменшого компромісу покласти життя. Це не перебільшення. Це віками вистраждана, життєва правда народу, який в черговий раз (який вже за ліком?), за участі тепер наших поколінь, поборює тиранію та захищає своє право на вільне існування. Такою гігантською, за людськими мірками, є ціна, яку треба платити звичайним людям за Богом дане право свого народу самому приймати рішення щодо свого державницького, суспільного життя. Чи спроможні конкретно ми на такі злети самопожертви, вияви людського духу? Треба сказати, що в ці величні, святкові, великодні дні, Спаситель, як гідний приклад для наслідування, явив нам свідомі прояви безмежної любові до роду людського та самопожертви ради його визволення. Були спроможні на цей чин і беззбройні воїни незабутньої Небесної сотні, які в мирі жили серед нас невідомими, а тільки за таких трагічних обставин, ради нас, не для розголосу, проявили велич свого духу та самопожертви.
І це - не надуманий, для красного слівця, пафос. Це наша реальність, це зараз наша повсякчасна необхідність вибору, яка щомиті може постати перед громадянином поза його волею, а надто – небайдужим до долі своєї Батьківщини.
Ці драматичні події, емоційний згусток яких поданий в текстах «Євромайдан. Хроніка відчуттів», розгортались на очах авторів за їх безпосередньої участі під час протистояння та повалення злочинного режиму на майдані в Києві. Письменники описують, кожен у притаманному тільки йому стилі, і відсторонено, із гущі небуденних подій, середовища палаючих, обложених барикад, за гарячими слідами, явище майдану в своєму емоційному, експресіоністському сприйманні. Ці доленосні суспільні здвиги, зрушення в свідомості мільйонів наших людей, стали можливі ціною неймовірних, надлюдських зусиль народу, ціною десятків смертей його найкращих представників, котрі на наших очах стали тими громадянами, провісниками доби справжньої свободи нашої Батьківщини, чиїми руками твориться новітня історія нашої країни.
Для презентації книги до університету завітали двоє з авторів – Тарас Прохасько та Іван Ципердюк, які ознайомили слухачів з матеріальним втіленням своєї праці, як мовлять наші фахівці технічних дисциплін, на паперових носіях.
Вступним словом зустріч клубу розпочала Світлана Головацька, завідувач сектору НТБ ІФНТУНГ. Вона представила письменників, учасників зустрічі зі сторони університету, розповіла про концепцію, формат, упорядника книги – молодого івано-франківського письменника Василя Карп’юка та надала слово авторам.
Тарас Прохасько та Іван Ципердюк ведуть авторські колонки в Івано-франківській газеті «Галицький кореспондент», Юрій Андрухович, Сергій Жадан та Юрій Винничук пишуть щотижневі статті для сайту новин ТСН. Тексти, написані авторами в період від грудня 2013 р. по березень 2014 р. для цих видань про події на майдані і стали основою для збірки есе «Євромайдан. Хроніка відчуттів». В кінці видання подано реальну хронологію перебігу Євромайдану, щоб читач міг більш рельєфного сприймати тексти, співставляти їх з авторським баченням подій.
За словами Тараса Прохаська, «Євромайдан. Хроніка відчуттів» – це не історичне дослідження, не аналітика, не політологія, а тим паче не наукове осмисленням того, що відбувалося впродовж чотирьох місяців, це – хроніка відчуттів авторів та колективних емоцій учасників протистояння впродовж його розвитку, роздумів та переживань щодо нашої триваючої до сих пір, незавершеної революції її людського, індивідуального та колективного виміру та сприйняття.
Іван Ципердюк розповів про свої особисті враження від пережитого, про зустрічі з донькою на майдані, студенткою другого курсу університету в Києві, та багато іншого, прочитав власне есе під назвою «Віра», яке виявилось надзвичайно актуальним в дні святкування світлого свята Великодня. Між слухачами та авторами зав’язався жвавий діалог. Письменники цікаво відповіли на запитання аудиторії.
В обговоренні видання взяли участь викладачі та студенти університету. Василь Мойсишин, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри вищої математики – за духовним покликанням, не тільки вчений-математик, а й поет, автор трьох високохудожніх поетичних збірок. Він стежить за творчість письменників. Їх нове видання оцінює як надзвичайно корисне для нашої історичної пам’яті, для виховання у молоді небайдужості до суспільного життя, формування у них правильних життєвих орієнтирів. Молодь швидко дорослішає на фоні таких історичних зломів і той, хто ще вчора міг бути байдужим до проблем громадянського суспільства, сьогодні, будучи молодим, ініціює зміни в суспільстві, сміливо бере відповідальність за країну на себе та співає з рукою на серці, як невід’ємну частину свого громадянського, українського я, наш державний гімн.
Роман Пуйда, кандидат історичних наук кафедри історії та політології для тих хто не знав, відкрив нову іпостась письменника Тараса Прохаська, як фахового вчителя біології, який подавав свій предмет для учнів глибоко, цікаво, нетрадиційно, так, як пише зараз свої літературні твори, простими українськими словами, сягаючи глибиною думки, образністю філософських висот осмислення людського буття, смерті навіть в коротких, репортажних есе. На початку 90-х рр. Прохасько викладав цей предмет і школяр Роман мав за щастя бути учнем такого учителя. Окрім того, пан Роман розказав чим особисто для нього був Євромайдан, як, обурений брутальним розгоном студентів у Києві, приватно, таємно їздив на майдан та зустрів в автобусі своїх рідних “нафтогазових” студентів, які повинні були назавтра бути на парах. Так фізично та символічно перетнулись шляхи викладача та його учнів, які незалежно, але, напевне, не випадково вибрали свій шлях, в тому числі і світоглядний. Тим більша відповідальність лягла на плечі пана Романа за долю своїх підопічних впродовж його чотирьох тривожних днів там, на майдані, де закінчились всі компроміси між нашою молоддю та здичавілою владою, де треба було цілими ночами чергувати біля діжки з вогнем, наражаючись на неуявну небезпеку, потерпаючи, в першу чергу, за своїх студентів.
Своїми спогадами та думками про революцію поділився Чепіль Андрій, студент 4-го курсу факультету нафтогазопроводів, який був активним учасником івано-франківського майдану. Студентів на майдан вивела солідарність та небайдужість до долі країни.
Заключне слово, щирі слова подяки письменникам за цікаву зустріч висловила директор НТБ ІФНТУНГ Ярослава Пилип. Вона, під бурхливі оплески залу, побажала їм “…писати, писати і писати…” та, можливо як дещо символічний, однак найнеобхідніший інструмент для письменницької праці, вручила на згадку набори сучасних письмових ручок в оригінальних упаковках.
