Одна кров... Єдина мова... Мамина пісня...

Понеділок, 21 Січень, 2019 - 16:45

Історія деколи складає сюжети, варті пера романіста. Одна із них – життєпис великої, славної родини, добробут і маєтки якої завжди вабили око недоброзичливців. Щоб їх привласнити, вдавалися й до сили, й до хитрощів: усіма способами намагалися з вільних людей зробити рабів; єдинокровних братів і сестер роз’єднати, а краще – посварити; родову пам’ять спаплюжити; переконати законних спадкоємців у тому, що вони – не діти у батьківській хаті, а підкидьки; натомість чужинці є тут справжніми господарями. Але в їхніх жилах пульсувала одна кров і повсякчас нагадувала про себе, крізь усі заборони пробивалася єдина мова, а в серці бриніла мамина пісня.

Минали роки болю, гонінь і розлуки, та 100 років тому, саме 22 січня, розірвавши пута самозванців, діти великої родини зуміли через всі перепони досягнути одне до одного, поєднатися в міцному рукостисканні й заявити на повен голос: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка, Галичина, Буковина, і Угорська Україна, і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Цей день назвали Днем cоборності України…

…Історія і далі пише літопис нашої родини. Згадаймо нині одну з найважливіших його сторінок!