Тарко Ярослав Богданович

Українська
Посада: 
Вчене звання: 
Науковий ступінь: 

У 1973 році закінчив ІФІНГ, у 1981 р. – аспірантуру, а у 2001 р. – докторантуру (за спеціальністю «Розробка нафтових і газових родовищ». Ярослав Тарко за направленням працював оператором із дослідження свердловин, старшим інженером відділу розробки нафтогазових родовищ та начальником науково-дослідної лабо­раторії у НГВУ «Узеньнефть» (Казахстан). З 1978 р. — в ІФІНГу. Тут пройшов шлях молодшого і старшого наукового співробітни­ка, завідувача сектору СКТБ «Надра», провідного наукового спів­робітника, доцента. З 2006 р. Я. Б. Тарко — професор кафедри розробки та експлуатації нафтових і газових родовищ. У 1985 р. захистив кандидатську, в 2006 р. — докторську дисертацію. У 2008 р. йому присвоєно вчене звання профе­сора. Ярослав Богданович є експертом Міністерства освіти і науки України з ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів за напрямом підготовки «Нафто­газова інженерія та технології», заступником голови  спеціалізованої вченої ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій за спеціальностями 05.15.06 і 05.15.10, відповідальним редактором всеукраїнського науково-технічного журналу «Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ». Головний напрям наукової діяльності — досліджен­ня у сфері підвищення нафтогазовилучення та розроблення технологій і технічних засобів інтенсифікації видобування вугле­воднів шляхом термогідродинамічного впливу на привибійну зону пластів. Він розвинув теоретичні засади вивчення явища кольматації привибійної зони та гідродинамічних процесів, що відбуваються у ній під час депресійно-репресійної дії, розробив ефективне устаткування для збільшення продуктивності пластів створенням високих знакоперемінних імпульсів тиску, а також технології термохімічного та термокислотного впливу з вико­ристанням високоенергетичних екзотермічних реакцій. Нові розробки Я. Б. Тарка зі значним економічним ефектом впроваджені на свердловинах 15 нафтогазових родовищ Украї­ни, а також інших країн.Є автором 110 наукових праць, зокрема 22 винаходів. Серед основних робіт — монографія «Розробка технологій та технічних засобів для забезпечення надійності постачання вуглеводнів в Україні», видана у співавторстві з О. Є. Божком, Я. С. Коцкуличем, О. В. Кравченком та ін., а також наукові статті: «Результаты внедрения способа ограничения притока пластовых вод и регулирования профиля приемистости в скважинах с использованием гранулированного магния и его соединений» (співавтори — Г. Г. Вахітов, Ф. С. Абдулін, В. I. Гу- сєв), «До питання визначення розподілу тиску в пласті під час проведення депресійного впливу в свердловині», «Деякі хіміко-технологічні аспекти проведення термокислотних оброблень продуктивних пластів». Нагороджений відзнакою «Винахідник СРСР».