Якщо ви ніколи не мали дотичності до Книги рекордів України, не знаєте, для чого митися нафтою і не уявляєте, який вигляд мали нафторозробки в давнину – вам сюди, в Музей Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. За площею – маленький, проте зберігає велику історію унікального закладу вищої освіти нафтогазового профілю, якому вже понад 50 років. Хоча, щиро сказати, корені його значно глибші.
Гостям музею його берегиня, Галина Михайлівна Ковбасюк, розповідає про початок підготовки інженерів нафтової справи з 1898 р. у Львівській політехніці; про те, як у 1917 р. на факультеті механіки сформувався нафтовий відділ, а в 1944 р. – нафтовий факультет і про подальший розвиток цього освітнього напряму:
-Станіславський загальнотехнічний факультет був створений 1960 р. разом з іншими 25 загальнотехнічними факультетами в Україні, в містах, де не існувало технічних вишів, щоб наблизити навчання студентів до місця проживання чи праці. Згодом, 1963 р., на його основі виникла філія Львівської політехніки, а вже 1967 р. – постав Інститут нафти і газу. У його складі тоді було п’ять факультетів: механічний, газонафтопромисловий, геологорозвідувальний, автоматизації і економіки, загальнотехнічний. Івано-Франківська міська рада надала 20 га землі, й будівництво корпусів інституту пішло дуже швидко. Спочатку було зведено геологічний корпус, тоді – головний, механічний, дуже потужний спорткомплекс, найбільшу в області бібліотеку й останній корпус у вигляді книжки, розгорнутої до міста.
Експозиція музею – як невеличка подорож із допомогою машини часу. Перші університетські домівки на нинішніх вулицях Лепкого, Незалежності й Гарбарській… Перші очільники тодішнього Інституту нафти і газу… Довга й складна дорога до визнання, від отримання статусу Державного технічного університету IV рівня акредитації (1994) до статусу Національного (2001) за визначні досягнення в науковій діяльності та підготовці фахівців.
Ось так, із невеликої зернини, кинутої багато років тому на освітянську ниву й дбайливо доглянутої науковцями, піднялося могутнє дерево знань і дало щедрий плід – декілька поколінь висококваліфікованих фахівців, когорту випускників, якими ІФНТУНГ нині справедливо пишається.
Їхні наукові напрацювання – у фондах музею, їхнє студентське минуле – також. Ось диплом Книги рекордів України: адже саме в ІФНТУНГ під час проведення студентського флеш-мобу в листопаді 2013 р., присвяченого святкуванню Міжнародного дня студента, було виготовлено й репрезентовано найбільший студентський квиток в Україні завдовжки 3 м. Музейним експонатом став і символічний кубок, що багато років наповнювався нафтою, в якій омивали руки першокурсники – праправнуки тих трударів, які гіркою працею видобували чорне золото Прикарпаття трохи більше століття тому. Пам’ять про них також зберігає музей ІФНТУНГ. Адже минувшина – той корінь, що живить майбутнє нафтогазової галузі України. І це майбутнє приходить до музею щодня: студенти – на лекції та тренінги, гості з інших міст та школярі – на екскурсії. Трішки помандрувати в епоху, яку не повернеш, і зазирнути в день прийдешній, що належить їм.
P.S. Коли матеріал готувався до публікації, надійшла новина: роботу колективу Музею історії ІФНТУНГ (керівник Кравченко Вікторія Юріївна) за вагомий внесок у популяризацію історико-культурної спадщини українського народу та з нагоди Міжнародного дня музеїв відзначено Подякою міського голови м.Івано-Франківська Руслана Марцінківа
