«…Урочисто присягаю Українському народу завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно й чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!»
…Слова, що сказані раз у житті, визначають долю людини, цієї неділі промовили п’ятнадцять курсантів кафедри військової підготовки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Втім, вони визначають і долю країни, якій присвячують своє життя кращі з найкращих. А саме такими є цьогорічні випускники кафедри. Наставники надзвичайно ними пишаються й кажуть: це один із наліпших взводів за історію кафедри за рівнем успішності. До того ж він може похизуватися першою дівчиною-курсанткою і першим курсантом, який отримав червоний диплом освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра.
Для них цей день – і нова віха в житті (попереду – магістратура), й ужинок нелегкої чотирирічної праці, якій віддавали всі свої сили. Трудилися й заради амбітної мети – стати високопрофесійними фахівцями, й усвідомлюючи відповідальність перед усіма, хто покладав на них надії, – батьками й наставниками. Зрештою, ситуація воєнного конфлікту, в якій опинилася держава, дає нове бачення таких простих, здавалося б, життєвих справ, як навчання. Отець Віталій, капелан Івано-Франківського військового гарнізону й учасник АТО, вітаючи й благословляючи курсантів, навів простих приклад:
-У 2014 р. я був у селищі Новотошкіському Луганської області, де стояв один із підрозділів ЗСУ, й мене запросили до місцевої школи розповісти дітям про Бога, бо там, на сході, вони взагалі нічого про це не знають. Учні слухали мене з відкритими ротами, вбирали кожне слово, як губка. Але через півроку цієї школи вже не було, й ці діти вже не мали змоги вчитися – половина з них виїхала, а половина сиділа під обстрілами. Тому дякуйте Богу за нагоду вчитися в мирних умовах. І дай Бог, аби зброя, яку тримаєте у своїх руках, ніколи не мала бойового застосування, щоб та війна ніколи сюди не прийшла.
Якраз заради того, щоб небо над Україною завжди було ясним, і працюють з молоддю досвідчені офіцери ЗСУ, які в стінах ІФНТУНГ готують кадри для служби пально-мастильних матеріалів. Роль їхньої роботи для розбудови сучасної української армії підкреслив виконуючий обов’язки начальника управління планування розвитку Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних сил України полковник Олександр Тарасенко:
- Створити зразок військової техніки – це дуже великі гроші. Однак виховати офіцера, фахівця – це теж чималі ресурси.
Звертаючись до курсантів, він наголосив:
- Ви стаєте тим людським ресурсом, який робитиме дуже вагомий внесок у розвиток ЗСУ. І наразі навчання – це ваш головний обов’язок, який допоможе вам захищати Україну в майбутньому. Ваша зброя – не лише особиста табельна, але й ваші знання, ваш розум. Сподіваюсь, ви будете гідними захисниками країни. Ви нам дуже потрібні!
Власне, усвідомлення цієї потрібності, запитаності в суспільстві, мотивувало багатьох до вибору своєї майбутньої професії. Яскравий приклад – перша дівчина-курсантка кафедри. Її батько і двоє старших братів пов’язали свою долю з армією. Але хто здивується чоловікам? А от дівчина! Однак, Наталія Мандзюк не вважає своє рішення якимсь особливим, адже росла в патріотичній сім’ї, де дітей вчили любити Батьківщину не словом, а ділом: воно було дуже зваженим і свідомим – все обирала сама. Що на неї чекатиме, добре знала, бо брати раніше навчались на кафедрі військової підготовки ІФНТУНГ й стали для неї прикладом і натхненням. І сьогодні вона ні про що не шкодує, хоча було нелегко:
-Траплялись моменти, коли трохи засмучувалась через навчання. Не завжди все вдавалося, не завжди бажану оцінку отримувала – не може бути все ідеально. Так, помилялась, однак на помилках вчаться. Але стою тепер тут і відчуваю гордість, що вже склала присягу й через 1,5 роки стану офіцером ЗСУ. Для мене це велика честь!
Наталією пишаються і наставники, і її мама, яка завітала на урочисте прийняття присяги. Пані Марія Мандзюк, згадує, яким рішучим був вибір доньки:
-Я її про все попередила: дивись, бо тобі буде важко – не матимеш вільної ні суботи, ні неділі. А ти ж дівчина. – Ні, мамо, хочу! -Ну,коли так… Будь ласка. Я не заперечувала, просто пояснила їй плюси і мінуси вибору. Очевидно, плюсів виявилося більше.
І не подумайте, що, змінивши шпильки на берці, Наталя стала менш жіночною. Навпаки: цього року дівчина взяла участь у конкурсі «Міс ІФНТУНГ» і перемогла в номінації «Міс-Ерудиція».
Ось таке воно – нове обличчя української армії. Хлопці й дівчата, для яких служба – покликання й місія. Одразу впадає в вічі їхня висока вмотивованість. Начальник кафедри військової підготовки полковник Андрій Станецький підкреслює:
-Цей випуск бакалаврів особливий тим, що вони вступали на навчання в дуже важкий час, у 2015 р., коли пам’ятаємо, що в Україні відбувалося. Але ні самі не злякались, ні їхні батьки, які довірили нам своїх дітей. І ось зараз вони – одні з найкращих за тривалу історію кафедри. Серед них – представники військових династій. Вони знають, що обирали, й цілеспрямовано йдуть до своєї мети. Це наша надія і наше майбутнє – держави й ЗСУ.
Кращих із них за високі показники в навчанні, сумлінне виконання службових обов’язків та з нагоди прийняття військової присяги було нагороджено нагрудним знаком кафедри військової підготовки ІФНТУНГ. Директор Інституту нафтогазової інженерії Олег Витязь привітав випускників із цим особливим днем у їхньому житті, а ректор ІФНТУНГ Євстахій Крижанівський, вихованцям університету, які стають на крило, нагадав:
-Сьогодні ви даєте слово перед своїми батьками, своїми товаришами, що готові захищати Батьківщину. А її треба захищати, бо чужі чоботи топчуть нашу землю. І в університет ви прийшли щоб до своїх здорових амбіцій додати ще й знання, які також будуть зброєю. Я вам бажаю доброго здоров’я, доброї долі, доброї кар’єри і щоби ваша служба, ваші знання доклалися до могутності нашої незалежної великої європейської держави.
