Про нього нагадують галасливі ярмарки, пахощі мандаринок, барвисті ялинки, огрядні дідухи, яскрава вулична ілюмінація… І все ж таки, найбільше різдвяного тепла – в наших домівках. Недарма Різдво Христове вважається одним із найбільш домашніх свят: його зазвичай відзначають у родинному колі. Але що, як ваша сім’я – далеко, а ви – на чужині? Мабуть, це нелегко. Проте в такий день не годиться сумувати, вирішили в Центрі міжнародної освіти Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу й влаштували Святвечір для студентів-католиків з Еквадору.
В ІФНТУНГ такі святкування для іноземців стали вже традиційними. Відбуваються вони у форматі знайомства з українськими звичаями та культурою й допомагають адаптуватися в країні перебування, краще зрозуміти її жителів, швидше вивчати українську мову. Ось і цього разу на столі - дизайнерський дідух, хліб-сіль, кутя, борщик, вареники з картоплею і капустою, риба під овочами, вінегрет, узвар, зготовлені дбайливими руками працівників університетської їдальні, а за столом – дружна студентська родина, яка починає гостину з молитви. 
Лунає вона двома мовами – спочатку українською, від господинь-наставниць, заступниці директора ЦМО Ірини Литвин та методистки ПВІГ Романії Петруняк, а потім – іспанською, від їхніх підопічних.Ну, а подальше частування перетворюється на живий урок українського побуту з поясненнями – чому під час вечері має горіти свічка, що таке кутя, із чого її готують,
кому і як належить розпочинати ритуальну трапезу, чому страви пісні…
«Нова радість стала, яка не бувала…» - аж заслухались колядок стіни університету, звиклі до серйозних лекцій. І вже тим більше не часто в них лунають різдвяні пісні іспанською. Але цього разу – саме такий випадок, рідкісний. Студенти й викладачі вітають одне одного зі святом, однаково важливим на всіх континентах, хоч і славлять новонародженого Христа різними мовами. Нині вони – одна родина, в колі якої тепло й затишно всім.
