Це гасло Майдану всотало всі його сенси, мотивацію кожного, хто сюди приходив від листопада 2013 до лютого 2014 року. І хай там що розповідають тепер високочолі політичні оглядачі та історики, відмова влади від курсу на євроінтеграцію стала тільки приводом для революції. Натомість причина – зневаження Гідності народу. Гідності вільних людей.
За неї українці боролися століттями, але вперше вони гинули за свою свободу на очах усього світу. Онлайн,у прямому ефірі, на всіх телеканалах розстрілювали беззбройних людей – від юних до сивочолих, оплакували загиблих і несли труни під жалобний смуток лемківської пісні «Гей, пливе кача по тисині…». Відтоді Україна, як ніяка інша держава, має не тільки власний славень і молитву, що майже дорівнює йому, але й народний реквієм.
Через п’ять років після початку масових розстрілів на Майдані, він знову пролунав у стінах науково-технічної бібліотеки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, працівники якої провели вечір-реквієм «Небесна сотня – цвіт країни, тобі схиляємо уклін».
Згадати про громадянський подвиг тих, хто відкрив рахунок жертв, якими незалежна Україна досі платить за свою самостійність, зібралися студенти й викладачі університету, для яких Майдан – не книжкова, а жива історія, що сягає дня нинішнього. Це її сторінки перегорнув разом із присутніми проректор ІФНТУНГ з науково-педагогічної роботи, проф. Олег Мандрик: 
-Трагічні події, які згадуємо нині, тривають дотепер, - каже Олег Миколайович. – Більше 30 викладачів нашого університету й понад 50 студентів заочної форми навчання стали учасниками АТО. Двох студентів ми втратили. Тож заради них, заради молодих людей, які цими днями п’ять років тому полягли на Майдані, маємо завжди налаштовувати себе тільки на європейський вибір і краще майбутнє для нашої держави. А студентів, які - я переконаний - є патріотами, закликаю завжди займати активну позицію в житті, добре навчатися, а надалі - працювати на благо України. Адже майбутнє – у ваших руках.
Свідомі цього, вихованці ІФНТУНГ свого часу також рушили на Майдан. Плакат університету висів на сумнозвісній «йолці», згадав на вечорі директор науково-технічної бібліотеки, доц. Роман Пуйда :
-Власне, наші студенти завжди брали участь в усіх доленосних подіях творення незалежної України – від самого початку, від Революції на граніті. З ідеєю волі, свободи й вибору кращого майбутнього були й на Майдані, який розпочинався мирно, але закінчився лютневими розстрілами. Це відкуплення нас від Радянського Союзу, від того кривавого режиму, триває й по сьогодні. Тому українці повинні стежити за своєю поведінкою: не маємо права ганьбити пам’ять загиблих ані своїми недобрими вчинками, ані жодним лайливим словом. Навіть недопалок, кинутий поза смітником, – це вже зрада тих, хто віддав тоді своє життя. Ви, молодь, - наша надія й майбутня слава. І саме зараз твориться держава, яку розбудовувати - вам.
Відповідальність вдвічі більша для покоління, якому належить добудувати світ, долюбити життя й доспівати пісню тих, хто так передчасно пішов у засвіти. Івано-Франківщина оплакує сімох своїх синів: Богдана Калиняка, Сергія Дідича, Ігора Дмитріва, Ігора Ткачука, Михайла Костишина, Василя Шеремета, Романа Гурика.
Про них, ангелів Небесної сотні, які пішли до раю, бо не схотіли бути рабами, цього вечора читали вірші і їм присвячували пісні. Їх вшановували хвилиною мовчання, й до меморіального знаку загиблим в АТО студентам ІФНТУНГ Тарасу Зозулі й Андрію Прошаку лягали печальні квіти. А відео й фотозйомка п’ятирічної давності повертала атмосферу буремних подій, епічний масштаб яких усвідомлюється тільки на відстані часу. І як у 2014-му, так і сьогодні влучають просто в серце слова поетеси Христини Водяної:
У пам’ять закарбовує Вкраїна
Обличчя їхні, славні імена.
На всі віки найвища і нетлінна
Життям і кров’ю сплачена ціна…
Хай їхня жертва буде бездоганна
На вічних непомильних терезах
Хай ця земля, для нас Обітована,
Воскресне, знов омита у сльозах…
