Міжнародний день рідної мови, що нині відзначаємо й в Україні, має сумну історію. Саме 21 лютого 1955 року в Пакистані на демонстрацію протесту вийшли студенти, протестуючи проти дискримінації бенгальської мови носіями мови урду, яка набула статусу державної зусиллями урядовців, які говорили нею. Акцію було придушено, а декілька студентів убито. В пам’ять про ці драматичні події, за рішенням UNESCO, цей день присвячено праву національних менших на визнання своєї мови.
В Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу ці події згадували на літературному вернісажі «Наша мова - пісня, і в словах - любов...», організованому працівниками науково-технічної бібліотеки ІФНТУНГ на кафедрі обліку й оподаткування Інституту економіки та менеджменту (завідувачка – доц.Кафка С.М.). А зібралися на нього представники різних національностей, що навчаються в університеті. Студенти підготовчого відділення для іноземних громадян Центру міжнародної освіти читали вірші й співали пісні турецькою, французькою, португальською, іспанською, курдською мовами, а також хінді й ісохо.
Українську вони наразі тільки вивчають, але вже багато знають про її трагічну долю. Завідувачка відділу обслуговування користувачів Любомира Яремійчук торкнулася чорних сторінок історії українського народу, який тривалий час був саме «нацменшиною» у складі чужих імперій та Радянського Союзу, й зацитувала дослідження доктора фізико-математичних наук, професора НТУУ «КПІ», академіка АН ВШ України, заслуженого працівника освіти України Ніни Вірченко:
«У світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення від сусідів-ворогів, як українська… Станом на 1931 рік українців на теренах СРСР нараховується 81 мільйон, і це без галичан!.. Вже наступний перепис в 1937 році свідчить лише про 26 мільйонів українців! Куди зникло за 5 років 55 мільйонів українців разом з мовою, культурою, ідентичністю та неперевершеною самобутністю?»
Голодомори, репресії, переслідування призвели до того, що сьогодні не всі українці в Україні володіють державною мовою. Чим це загрожує? Зрозуміти легко, якщо згадати, що зараз у світі налічується 6809 живих мов. Але 357 мов знають до 50 носіїв. Вчені стверджують, що для того, аби мова жила й розвивалася, необхідно, щоб нею говорило не менше мільйона людей. А таких існує не більше 250. Щотижня у світі вмирає по одній мові, а разом із ними відходять у небуття народи, які ними говорили. Лінгвісти вважають, що через 25 років від нині існуючих живих мов залишиться десята частина. Яке місце в цій статистиці посяде українська? Залежить від кожного з нас…
