Проблеми сталого розвитку суспільства опинилися у фокусі уваги програми «ПРО:активні люди» на ТРК «Вежа». Гість ефіру, проректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Максим Карпаш, поділився своїми міркуваннями про альтернативу панівній філософії споживацтва, що провадить людство до екологічної катастрофи. Науковець переконаний, що вчити треба не людей, а покоління, оскільки в наймолодшому віці свідомість легко відкоректувати й додати те,чого бракує:
-Рідко коли батьки… мають час для того, щоб дитині пояснити, що таке енергія, звідки вона береться, що таке ресурси взагалі, що їх треба бережливо використовувати. Саме у віці дошкільнят можна цю інформацію давати й вона досить легко сприймається.
Власне, формування свідомості новітнього відповідального енергоспоживання – запорука добробуту наступних поколінь, яким іще також належить сказати своє слово в науці, орієнтованій на еко-технології. І важлива роль у його становленні належить освітянам. Нині вони стоять перед проблемою зниження інтересу молоді до технічних спеціальностей, а підприємці, відповідно, стикаються з дефіцитом висококваліфікованих інженерів. Це якраз ті фахівці, яким належатиме згодом розв’язувати численні «гордієві вузли», туго нав’язані людством впоперек шляху власного ж розвитку. Звертаючись до джерел цієї проблеми, Максим Олегович, як представник університетської спільноти, висловлює припущення про її джерела:
- Діти не хочуть іти на технічні спеціальності... Думаю, це світова проблема. Бо сьогодні ми переходимо до кліпового мислення, а інженерія несумісна з цим. Ти маєш глибоко зануритися в якийсь предмет, в якусь галузь знань, зрозуміти як фізичні основи, теоретичні основи, так і все, що над ними надбудовано у вигляді автоматизації, у вигляді ІТ-рішень. Бо ІТ – це не панацея. Все одно має бути інженер, який напише, а що ж має робити та програма. Є, звичайно, приклади, де ІТ себе гарно показує, але це далеко не кінцева точка і не фінальний розв’язок будь-якого завдання.
Спостереження, оперте на практику. Проте підстави для оптимізму залишаються. Для Максима Карпаша, як для науковця, вони – в талановитій молоді, яка кардинально відрізняється від своїх батьків:
-Сьогодні студенти запускають супутники - наносупутники, пікосупутники. Для мого покоління це вважається фантастикою – ми зовсім інші були. Але сьогодні технології настільки швидко розвиваються, що діти до цього дійсно готові.